мусів також своє змаганнє до незалежности від покутувати на шафотї, дістали ся опісля від східного берега знов до озера Нїкараґуи, на якого березї стануло скоро місто Ґранада. В 1530 р. постигла смерть намісника, якого лихе правлїннє потягло за собою численні шкоди. Тимчасом повстала вже далї на північ від його провінції нова, могуча кольонїяльна держава, а коли вона посунула свої передові сторожі також і на полудне, мусїла війти в контакт з еспанською центральною Америкою. Щоб справедливо з'образити ті відносини, мусимо перемінити місце і час оповідання; представмо собі, що ми перенесли ся в центр Нового Сьвіта, на Великі Антилї, і в той 1513 рік, що визначив ся відкритєм нового моря, доконаним Бальбоою.
На Кубі рядив від 1511 р. намісник Дієґo Веляскез (Velasques), на Порторіку Хуан Понсе (Ponce) Де Лєон. Сей останнїй відважив ся на подорож в сторону контіненту, бо догадував ся, що там знайде ся цїлюще жерело з незвичайною силою; в дїйсности стрінув ся в Фльорідї тілько з хоробрими та відпорними тубольцями, що ще таки по трьох столїтях причинювали довгі лїта багато клопотів військам Сполучених Держав. Всякі проби кольонїзації мусїли Еспанцї залишити, а одиноким важним наслїдком сего зухвалого походу була мапа з побережа Фльоріди, яку керманич Антонїю Де Алямiнос зладив. Також із Куби пішли сьмілі пошукувачі золота під проводом Гернандеца Де Кордова до берегів середної Америки, де познайомили ся з народом Мая. Вже Колюмб надїяв ся знайти сліди високо розвиненої юкатскійської культури; тепер побачили Еспанцї величаво будовані храми і камінні образи на власні очи. Кордова не зміг вправдї дістати ся в їх середину, але в 1518 р. пішов за ним Хуан Де Ґріхальва (Grijalva) з більшою
