нести дорогі гостинцї і просити їх, щоб вертали. Не думав про се нещасливий князь, що аж вид такої маси золота і срібла і стілько дорогих камінїв спонукав до походу вперед. Впрочiм із тими посольствами вислано теж вправних малярів, які скоро представили на полотнї усї нові вражіня, і тим чином мали скоро в столицї певні вісти про вигляд і одяг прихожих, про дивні чотироножні сотворіння, які вони мали з собою, та про машини, що ширили знищеннє, викидаючи громи і блискавицї, а такими машинами вони були узброєні.
Кортец заложив місто Вера Круц і усї кораблї поробив нездібними до плавби на знак, що для них нема повороту; опісля розпочав похід у сторону височини. Перша проява опору стрінула Европейцїв коло міста Тляскаля, републики, що визначала ся своїм гордим почутєм незалежмости, якої одноцїльна мехіканська держава нїколи не могла удержати в послуху. Щастє в боротьбі хилило ся на обі сторони, а Кортец здобув із трудом побіду, лиш дякуючи канонам. Однак сей пролив крови був для нього спасенний, бо коли Tляскальтеки переконали ся про хоробрість Еспанцїв і заразом дізнали ся, що їх противники йдуть головно на спільного ворога Монтецуму, звязали ся з ними союзом, що опісля став Кортецови одинокою дошкою ратунку в критичнім положенню. Кортец, маючи з собою знамениту поміч від Індіян, пішов далї, в славній місцевости Чолюля (Cholula), богатій на церкви, куди відбували ся паломницькі походи, покарав страшно строго заараду проти нього кількох мехіканських князїв, і 8 падолиста 1519 р. станув сам без дальшої боротьби в столичнім містї Мехіка, де йому піддав ся Монтецума безглядно. Він згодив ся навіть на се, щоб замешкати в палатї, якої стерегли Еспанцї, та хоч глухий гнїв задля такої слабосильности зворушив цїлий нарід, то не ставало
