чіннє. Його військо, за яким плило багато кораблїв у гору по при берiг калїфорнїйського заливу, перейшло через пусті степи Сонори та довідало ся на своє велике розчарованнє, що містична місцевість Сібoля ― на думку Сімпсона ідентична з містом Цунї на рікою Ріо Вермехо, заселеним спокійними Індіянами з роду Пуебльос ― анї трохи не справджувала тих численних переказів. Коли сам Коронадо йшов у середину краю, то його офіцер Мельчiop Діяц держав ся берега і при долїшнім бігу ріки Ріо Кольорадо ― на заходї ― стрінув ся з фльотилею під командою Аляркона, що запустила ся досить далеко в велику ріку. Аляркон узяв Сіболю за пункт опору, щоби звідти висилати далекі екскурзії в пограничні краї. Гарсія Льопец Де Корденао пішов у північно-західнім напрямі і відкрив величавий каньон Кольорада; зрозуміємо, що він подав дуже живий опис тої дивної місцевости, яка ще нинї є Меккою для ґeольоґів і ґеоґрафів. Гернандо Де Альверадо звернув ся на схід і перейшов простір, між Спокійним та Атлантийським Океаном. Незадовго пішов за ним сам Коронадо і не бояв ся зайти далеко у прерії. Ріку св. Петра і Павла, що недалеко від неї зимовано, мали вони за Арканзас, я на ріцї Ріо Ґранде знайдено теж каньон. Знавцї признають правдоподібність здогадови, що Коронадові товариші, подїлені на партії, завернули ся аж над рікою Міссурі. Лїтом 1542 вернув до Кулїякану відважний вожд; на неласкаве принятє у віцекороля, ненасиченого в жадобі золота, він собі нїяк не заслужив. Його визначні результати кінчать дослїдну дїяльність Еспанцїв, що панували в Мехіку, на довший час. Хуан Родріґец Кабрілльо, що хотїв у 1542 р. далї розслїдити берiг, дістав ся мабуть аж до 43° півн. шир. Поволї осїдали Еспанцї також у Cтaрій і Новій Калїфорнїї, а по яких сто лїтах зани-
