мало віцекоролївство Нової Еспанїї менче більше такий обшир, який задержала мехіканська републїка до 1840 р. В тім роцї дістали ся краї Техас, Новий Мехіко, Аріцона і Нова Калїфорнїя в посїданє Сполучених Держав.
Кортец не дожив уже в Мехіку великих дїл Коронада. Він був у суперечцї з Мендоцою з того часу, коли той хотїв йому перешкодити в несенню дальших жертв для пізнання Полудневого Моря. Тому він порішив віддати справу до висшої інстанції, вернув другий раз до рідного краю і брав участь 1541 р. в здобуванню Альжіра. Одначе цїсар і король не зробив нїчого иньшого для нього, що так значно побільшив його державу, лиш потїшав його, і Кортецова доля була така сама, як його попередника Колюмба. Здобувець Мехіка помер у 1547 р. маючи мало признання від сучасних. Зазнав він також „вдячности дому Австрії“, якого найбільшим репрезентантом був власне Карло V.
Доси обговорювані експедиції, щоб узяти також північну Америку під власть еспанської корони, мали пункт виходу в Мехіку. Але також і в західно-індийських віцекоролївствах жив той самий дух, і тепер буде нашою задачею, розглянути ся загально в тих працях. Пригадуємо собі, що Понсе де Лєон хотїв заняти Фльоріду, але не мав у тім щастя. В 1520 р. сподївав ся осягнути свою цїль, але знов воєнні Семінолї відбили його напад, а їхнїй стріл з луку зранив його так, що він незадовго наслїдком того помер. Дальше на північ прийшов на східний беріг Північної Америки майже в тім самім часї Васкец Айльон (Ayllon); його стрінула смерть на березї північної Каролїни, а те саме було гаслом до розпущення його експедиції. Над докладним означеннєм північного берега мехіканського заливу працював особливо намісник Ямайки, Франсіско де Ґарай
