Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ґеоґрафічний твір, який мусимо осуджувати лиш, що правда, відповідно до знання того часу, прийшли кельтийські місії до Ісляндії коло 795 р., і майже 100 лїт пережили вони там серед дуже тяжких обставин. Між рр. 870 а 880 мусїли вони уступити перед північними мешканцями (Норманами); подорожами Норманів із наміром відкрить займемо ся пізнїйше.

Коли полишимо на боцї сей цїлий епізод, у подробицях на жаль майже цїлком незнаний, то мусимо признати, що з початком середних віків чільне місце дослїду випало Европейцям майже цїлком з рук. Иньший нарід, що мав сьвіжі, молодечі сили та енерґію, підняв його, нарід, що був запалений новими ідеями, та длятого здібний до розвязання найтруднїйших задач. Уже частїйше підношено се, що то виглядає просто на чудо, що дикий, пустинний нарід, у якого доси не було найелементарнїйших завязків держави, не лиш завоював протягом кількох віків більшу частину цїлого тодї знаного сьвіту, але також став спадкоємцем наукового образовання Греції та Риму. Правда не треба забувати, що слово „Араб“ є збірним понятєм, та що з тих численних учених, яких імена переказала нам арабська лїтература, лиш дуже мало жило на самім півострові; о стілько численнїйше виступають Еспанцї, Марокканцї, Єгиптяни, Сирійцї, Мезопотамійцї, Перси та Туранцї. Однак їх усїх переняла ідея арабської народности, а одноцїльна релїґія, культура та наукова бесїда удержувала всїх у звязи. Якуж величезну користь мусїли мати подорожнї з вищими стремлїннями, коли усюди, від побережа Атлянтійського Океана аж до Аральського озера стрічали ся з людьми, з якими могли без перешкоди розмовляти язиком зрозумілим усякій образованій людинї! Нинї та добра прикмета в великій части упала, бо людову арабську бесїду, якою говорять у Ма-