мапи надавали півостровови вигляд рівнораменного трикутника, якого підстава йшла рівнобіжно до рівнобіжників. Аж у першій четвертинї 16 ст. виказав Баварець Яків Ціґлєр (Ziegler), що вісь Скандинавії має дїйсно напрям полуденника.
Правда, про Норманів знали більше, як декому було се приємно, бо розбійничі напади тих дикунів-мореплавцїв непокоїли усї прибережні краї західної та полудневої Европи. А рівночасно вони, присилувані полїтичними межиусобицями та економічним недостатком до еміґрації, відкрили його та здобули новий, полярний сьвіт; за його властителїв вважаємо їх іще нинї. В 867 р. висїв Надодр (Nadoddr) на беріг Ісляндії, і коли за ним пішло більше земляків-Норманцїв, ірійські поселенцї уступили ся, як згадано, перед ними зі свого рідного краю. З того острова, що виглядає немов скаменїлий ізза численних вульканів та ледівцїв, нїколи не можна було багато сподївати ся, і так він служив за пункт виходу для тих, що шукали нових посїлостий. Очевидно оба перші відкриття Ґренляндії, Ґунбєрна (Gunbjörn) та Снебєрна (Snaebjörn), оба в 10 віцї, треба завдячувати лише припадкови, і вони остали без дальших наслїдків; але в 982 р. вибрав ся Ерік Рауда (червоний Еріх), „до краю Ґунбєрна“ і поселив ся там із кількома своїми прихильниками, бо йому було в ріднім краю за горячо під ногами, та не міг погодити ся з тим державним устроєм Ісляндії, який вже тодї був там заведений. Щоб звабити нових осадників, уживав такого хитрого способу, якого уживали також декотрі пізнїйші кольонїсти: Вислав послів до Ісляндії та казав їм описувати, що його посїлість, се „зелений край“ (Grönland, das grüne Land). Брехня зробила своє; витворив ся значний еміґраційний похід до Ґренляндії, так що поволи могли навіть повстати ґренляндські епископства.
