в другій Францїшкани. Перша місія вернула голїруч, та лиш один з її членів, Андрій з Льонґюмель (Longjumel), дуже пізно дійшов до своєї цїли. Францїшкани їхали через Прагу, Краків, Київ та прийшли до Батухана, князя Кіпчаку. Батухан післав їх із припорученнями до великого хана; сей приймив їх ввічливо. Пяно да Карпіне написав дневник подорожі, де в суміш поміщені правдиві та неправдиві вісти, так як їх зібрано у Кірґізів, Татарів, Китайцїв та усїх можливих народів. Попри тім усїм вони мали велику вартість для Европейцїв, у дїйсности більшу, як вісти про три иньші подорожі прінца арменської пануючої родини Гетум, що мали ту саму цїль. Вони відбули ся небагато пізнїйше, але на заходї, здаєть ся, не знали про них так, як би вони на се заслугували, хоч писано про них по французьки та по латинськи. Те власне, що знає оповідати про Китай третїй Гетум (Hethum, Haithon), опісля французький опат, зраджує у него великий обсерваційний талант. Він перший побачив у Китаю державні паперові гроші та від разу зрозумів добре їх значіннє.
В 1253 р. вислав король Людвик Сьвятий до Каракорум знов одного Францїшканина, Флямандця, Вільгельма Райсбрука (Ruysbroeck, Rubruck або Rubruquis). Сей говорить, що на полудневім березї Криму бачив іще людий, в яких говорі розумів добре йому знані „тевтонські“ звуки (він був із долїшньої Нїмеччини), отже ті люди говорили по ґотськи. Цїлком добре пізнав характер Каспійського моря, що лежить серед контіненту. З початку середних віків хотїла в нїм ґеоґрафія бачити залив північного Ледового моря. Свого товариша полишив Райсбрук у Каракорум; там дїйсно стрінули ся вони з малою христіянською громадою, а сам Райсбрук вернув до Кавказї. Маючи бистре око до пізнавання
