форм землї, він перший порішив, що Азія, тим більше „надуваєть ся“, чим дальше йде ся на схід, с. є., що є величезним гористим краєм.
Згадаємо тут також про кілька иньших подорожий, у яких на першім плянї стояли місії. В девятьдесятих роках 13 ст. був Джованнї да Монтекорвіно (Giovanni da Montecorvino) в Індії та Китаю; за наслїдника великого Кубляйхана міг він свободно проповідати християнську віру, а навіть став архієпископом у Камбалїк (Пекін). Так само між рр. 1316 і 1318 прийшов до Китаю Фріулець Одеріко да Порденоне, що вибрав дорогу через передню Індію, Цейльон, Суматру, Яву та Борнео, був Кантонї та Нанкінї і вернув правдоподібно через Персію та Тибет. Також і він характеризує знаменито звичаї китайського народу. Гірше вело ся еспанському монастирському братчикови Паскальови де Вітторія, бо за його часів знов ожила давна ненависть до чужинцїв, і він згинув 1339 р. смертю мученика. Противно Джіованнї да Маріньолї (Marignolli) вернув щасливо зі своєї дипльоматичної подорожі через Цейльон, Ормус та Баґдад і міг 1353 р. передати відповідь від великого хана на письмі папі, що резидував в Авіньонї.
Через вичислюваннє тих подорожий, що їх піднимано з одного, спільного пункту видження, ми вже випередили що-до часу ту подорож на схід, яка без порівняння між усїми ними найважнїйша. Очивидно маємо на думцї подорож Марка Польо з Венеції. Поміж патриціями сего лятунового міста, що вважали торговлю зі сходом за свій привілей та з сеї причини нераз провадили з Ґенуезцями кроваві боротьби, занимала родина Полїв визначне місце. Андреа Польо мав трьох синів: Марка, Нікколя та Маффеа; вони усї три посьвятили ся купецтву, а в 1260 р. виїхали Ніккольо та Маффео до держави Кіп-
