Великий мореплавний рух вийшов із піренейського півострова; наслїдком сего руху були відкритя нових країв та їх кольонїзація Европейцями. Від 711 р. почавши Маври взяли в свою власть у скорім побідоноснім походї цїлу державу Західних Ґотів, із виїмком деяких гористих околиць, до яких приступ був дуже трудний; в 12 ст. застановила ся та филя і посунула ся в зад. Повстали: араґонське, кастилїйське та портуґальське королївство, а кожде з них провадило дальше боротьбу проти невірних на свій лад. В коротцї не поперестали вони на оборонї власного краю, але перенесли війну аж до Африки. В першім рядї стояла тепер Португалїя, яка що-йно власне дійшла до національної сьвідомости; вона здобула 1415 р. в сусїдстві Гераклевих стовпів твердиню Цеута, яка опісля перейшла під панованє Еспанїї. При тім воєннім чинї визначив ся вперве муж, що його призначеннєм було показати свойому народови нову дорогу до слави та хісна.
Дом Енріке, портуґальський інфант, знаний в історії під іменем прінца Генриха Мореплавця, був пятою дитиною з ряду у короля Івана I і уродив ся 1394 р. Як молодший син він не мав виглядів на наслїдство престола; будучи великим маґістром Христового Ордена був там самим виразно назначений поборником могамеданїзму. Для сеї цїли виготовив величезний плян і держав ся його цїлих 45 лїт, аж до смерти в р. 1460, дуже консеквентно й осягнув великі наслїдки. Моноґрафія Вінзора позваляє нам докладно переглянути поодинокі фази його дїлання. Що самим мечем нїчого не вдїє, те бачив добре, і для того мусїв радше шукати за жерелами
