корони. Аж 1496 р. закінчило ся нечесне дїло „вінцем“, завойованнєм острова Тенеріфи, а автохтони зникнули поволи між Еспанцями, що заливали їх край, хоч погляд вправного етноґрафа може ще тепер розізнати між людністю старий тип Ґуанхів.
Отже на тім архіпелаґу не мали Портуґальцї що робити; радше прийшло ся інфантови дїйсно розслїдити береги сталого контіненту. Перші експедиції не дістали ся навіть до Кап Боядор, а відкритє Азорів Ґонцальом Вельгом Кабралем у 1431 р. було лиш побічною користю. Той ріг справляв великі трудности недосьвiдним іще морякам. Вони бояли ся сильних струй, що по переказу мали близько нього знаходити ся, а ще більше „Темного моря“, на яке не відважив ся виплисти жаден моряк. На тім переказї було трохи правди, бо власне з того місця випливає зимна полярна струя; коли вона мішає ся з далеко теплїйшою водою на поверхні, повстають густі мраки, а вітер із пустинї, який має в собі дрібний пісок, робить їх іще непрозорійшими. Моряки жили ще в тім блуднім поглядї, що тропічний пояс незамешкалий. Але принц був витревалий, а його енерґія не знала перепон. Один молодий шляхтич, Жіль Eаннес, стягнув був на себе неласку Енріка і постановив з'єднати собі його знов якимось сьмілим дїлом. В 1434 р. оплинено щасливо ріг Боядор та тим способом поступлено вперед. Вже 1436 р. станув Аффонцо Ґонцалєс коло Ріо д' Оуро та на зворотнику; по другій сторонї зворотника стрічав він слїди людий; 1441 р. доходить Нуно (Nuno) Трістано до Кап Блянко, а 1443 до заливу Apґiм (Arguim). Незадовго потім вивязують ся з Берберійцями зносини, що полягають на вимiнї, й інфант може заложити торговельне товариство для Apґiмського заливу.
