жають його, тому булоб дуже потрібно видати справдї вірну копію. Ґльоб як твір штуки гідний уваги та дає нам із множеством усїх своїх лєґенд образ, який може служити за взір того, яке було космоґрафічне знаннє безпосередно перед відкритєм Америки, що припадає на рік викінчення ґльоба. З актів ради виходить, що один молодий механїк побирав від того мистця формально науку технїки ґльобів, що Нїрнберґ цілком сам з себе мусїв стати осїдком промислу, який цвив там довгі столїтя, бо ще в 18 в. була про нього мова. Бегайм зробивши тим способом своє імя вічним, вернув на Азори і від того часу усуває ся з під нашої уваги; останнїй раз чуємо про нього перед 1507 р. підчас одного принагідного побуту в Лїсабонї. Його син старав ся відновити давні родинні зносини наново, але сей молодий чоловік, що цїлком став був Портуґальцем, не міг привикнути до нїмецьких звичаїв, і з його виїздом із Нїмеччини зникає всяка відомість про потомків Мартина Бегайма. Підчас того йшли иньші рішучо вперед дорогою, яку відкрив він і Кано. Наперед портуґальське правительство порішило, що коли один чоловік у більшій мірі прислужив ся йому, то нехай уплине трохи часу, заки наново набере ся тої самої сили; так вистерігали ся Портуґальцї занадто великих з'обовязань, які так дали ся в знаки еспанським монархам супроти Колюмба, але також у поодиноких випадках тратили можливість бачити розвязані великі задачі, найвідповiднїйшим до того чоловіком. Зразу однак мав король Йоано щастє з вибраним наслїдником. Бартоломеу Діас, молодший свояв відкривця Зеленого рога, виплив 1486 р. поза залив Кита; хоч бурі збили його з дороги і занесли на полудне, але він міг, звертаючи ся на північ, знов доїхати до африканського контіненту, і то
