хоч перевозові мита були дуже високі, то для італїйських купцїв припадав усе ще значний зиск. Оповідають, що венецький справник у Лїссабонї інтриґував проти другої експедиції Ґами, а се також дуже можливе. Коли пізнїйше, 1504—1506, поїхав Люнардо Ка Массер (Lunardo Cá Masser) у справі сінїорії до Портуґалії, щоб довідати ся про привіз коріння, то взяли його за рід шпігуна. Дійсно в тих історичних днях зачав ся торговельний і сполучений з ним державний занепад великої купецької републики.
Фльота подїлена на три ескадри була під командою Васка да Ґама, і він виплив у лютім 1502 р. з ріки Техо. Маємо ориґінальний опис сеї подорожі корабельного писаря Томи Льопеса (Thomé Lopes): цїль подорожі була тим разом відмінна від цїли першої подорожі. Тоді головною цїллю була мирова торговля, а тепер мала бути сила і тероризм ознакою висшости Европейцїв. На жаль таке показуваннє сил лежало в характері адмірала; він дав волю своїй жорстокости, найбільше через те, що знищив паломницький корабель, повний людий, що плив до Мекки, і тим стягнув на свою славу соромну пляму. Не шукано анї не роблено нових відкрить, але вартість ладунку, який крила в собі фльота по поворотї 11 жовтня 1503 р., була великанська. Новочасний чоловік не зрозуміє ніяк сього великого значіння, яке мали корінні приправи до страв у наших предків; але хто займав ся звичаями їди і питя в середних віках і початках нових віків, той знає, як улюблені були тодї лиш сильно заправлені коріннєм страви, які спричинювали спрагу. Можна прм. порівняти рахунки славного з виставности весїля Ґеорґa Богатого з Баварії-Ляндсгут в Ядвіґою з Польщі (ті рахунки удержали ся до нинї); тоді зрозумієть ся, що значила для купцїв фльота з коріннєм, коли вона щасливо доплита до порту.
