пункту і хто зна чи не можна булоб осягнути ще більших результатів, колиб начальне становище Альбукерке було трівало довше. Консервативна полїтика лїссабонського двору зажадала відкликання його власне в тій хвилї, коли стояв на вершку своєї слави, але він не міг послухати відклику, бо 16 грудня 1515 р. заскочила його смерть, його кости зложені в одній каплицї, яку сам збудував перед брамами міста Ґоа.
Від сього часу не трудно вгадати упадок. Слїдували один по однім ґенеральні капітани: Льопо Соарес, Секеіра, якого знаємо з того, що знайшов дорогу до Малякки, Дуарте де Менецес. Сього останнього іменував уже король Йоано III, бо Маноель помер 13 сїчня 1521 р. Відносини в Індії були дуже невідрадні, а передовсїм скаржено ся на неморальність захожих Европейців, вступ до сього, чого ми нинї ще мусимо бути сьвiдками. Новий монарх порішив для того вислати в третє Васка да Ґама з диктаторською властю за океан, а старий лев, коли станув у вереснї 1524 р. в Ґоа, зараз взяв ся до вимітання краю зелїзною мітлою. Віцекороль карав за публичну неморальність, хабарство та перекупства з невмолимою строгістю, і може були би настали знов лїпші часи, колиб уже спорохнавіле, старече тїло, не було відмовило услуг огненному духови. Васко да Ґама помер уже 26 грудня 1524 р.; його тїло зложено з разу в Кочiнї, оnісля-ж перенесено до родинного гробу в Відiґeiрi (Vidigueira). Він зіставив шістьох синів, з тих пять служило свому краєви на індийській землі.
Як дальших намісників назвемо сих: Енрике Де Менецес (Menezes), Перо Маскаренгас (Pero Masсаrеnhаѕ), що дав назву ґрупi Маскаренів, Нуно Да Кунга (Nuno Da Cunha), Ґарсія Да Норонга (Garcia De Noronha). Остатний, змучений старець, бачив, що власть цїлком висувається йому з рук,
