Сторінка:Ґінтер З. Часи ґеографічних відкрить. 1906.pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

коли ще його попередник оборонив по рицарськи 1538 р. порт Дію перед нападом Турків. За Филипа ІІ еспанського втратила Портуґалія свою полїтичну самостійність, а се було фактом, який не міг остати без наслїдків для Індії. Трачено скрайні стації одну по одній; Малякка і Цейльон перейшли в чужі руки. При кінцї 19 ст. сьвiдчить лиш пять незначних відламків про колишню славу портуґальських кольонїй в Азії: Ґоа, Дію та Дамано на західнім березї нівострова переднoї Індії, Макао близько великого китайського міста Кантону і половина острова Тімор з Ділї, друга половина належить уже до Голяндії.

Тут насуваєть ся питаннє: яким способом дійшли Портуґальції до тих посїлостий у східній Азії і задній Індії? Не мали ми ще нагоди говорити про се; здавало ся, що Маляйський пролив був границею для люзитанського округа. Однако так не єсть. Вже від 1515 р. плили торговельні кораблї з Малякки до полудневого Китаю, а 1517 р. завіз там Фернано Перез із Андраде (Fernao Perez D'Andrade) портуґальсько-малайську фльотилю; рік перед тим така проба не вдала ся. Корабель Йорґе Маскаренас (Jorge Mascarenhas) висланий на звіди, доплив аж до висоти Формози (ту назву одержав остров рівнож від Портуґальців), і звідси засягнув важних вістий про Япан. Усьо було на найлїпшій дорозї, коли брат Фернана Сімон, що прийшов пізнїйше, так розсердив Китайцїв, що цїсар перервав посередництво і казав прогнати чужинцїв. Їм зістав лиш раз занятий порт Макао. Недалеко того міста, що колись цвило, а тепер підувало задля сусїдства Гонкона, є печера, де мав написати Камоене, що уважає ся за найбільшого поета Портуґальцїв, кілька пісень „Люзіяд“, важних в історії відкрить.