ма що думати. З міст Рівiєри підносять свої претенсії до нього Ґенуа, Савана, Коґолето і Нерві; критичний розслїд виказує, що в праві є тільки місто Ґенуа, хоч його батько, ткач вовни, жив опісля в Саванї. В слїди батька вступив також син, що в одному документї з 1472 р. означений як „lanarius de Janua“. Чи і коли студіював у Павії, не доказане, хоч не можна перечити, що Колюмб мав що правда трохи несистематичне і односторонне наукове образованннє, але всеж таки як на його стан рідке. На отверте море виплив здається в трийцятім роцї житя; правдоподібно перебував на Середземні морі, де тодї ще вели ся старі спори між двома великими торговельними державами і то з великим завзятєм. Один уривок з актів, знайдений Ґельціхом, містить пересторогу від морської зверхности в Венеції перед якимось піратом Колюмбом; чи се був наш Колюмб чи нї, в те не можна входити, хоч воно не цілком неможливе. Пізнїйше служив Колюмб при англійських кораблях, а 1477 р. мав бути в Ісляндії, як що можна вважати за певне сьвiдоцтво біографії „Vida del Almirante“, написаної буцїмто його сином. Що давнїйше удержуваний погляд, будь то би він міг був знати де що про „Вінлянд“, не має жадної стійности, про те ми вже перше переконали ся. Противно знов в історичним фактом те, що він коло 1481 р. поїхав до Портуґалїї, звідтам відбув подорож до Ґвінеї і жив багато лїт на малім острові Портосанто з своєю жінкою, що походила з порядної портуґальської родини. Маємо чимало портретів того дивного чоловіка, а з них здаєть ся промовляв радше містичний спосіб думання, як весела відвага; дійсно містицизм був постійним товаришем Колюмба. Найлїпший є портрет еспанського надворного маляря Рінкона.
В Портосанто мав Колюмб добру нагоду збирати темні натяки про край, що лежить на за-
