вина причинила ся до сього, щоб його в нїм удержати і упевнити; мала вона потім фундаментальне значiннє. Колюмб довідав ся ― не знаємо докладно коли ― про лист, який написав італїйський вчений Тосканеллї 1474 р. у Лїссабонї.
Паольо Даль Поццо (Pozzo) Тосканеллї, званий теж Павлом Фльорентийським або Павлом Фізиком, був астрономом, із більшим знаннєм, як тодї загально думано. У згаданих роках був він уже старшим чоловіком (ур. 1397 р.); його смерть припадає, як Уцієллї вишукав у церковних книгах у Фльоренції, на 10 мая 1482 р. Латинський текст того листу, про який бесїда, писаного до канонїка Фернана Мартінеса віднайшов Гаріс (Harrisse). Зібравши усї доси знані віддалї разом з загально тодї принятим виміром земської оси, трохи за малим, прийшов Тосканеллї до переконання, що з Портуґалїї до Ціпанґу дальше сyшею, як морем. Те твердженнє не правдиве, але тому, що його поставив, не можна робити закидів, бо він тягнув цїлком добрі консеквенції з хибних преміс. Він не знав, що земська куля в добрий кусень більша, як думали в середних віках, і немав причини не вірити Птолемеєви, що поставив за надто велику ріжницю в довжинї між щасливими (Канарийськими) островами і містом Каттiґapa на найдaльшім сходї. Що впрочім додало ще особливої ваги листови Фльорентийця, то був додаток до нього, мапа землї, на якій були краї і моря на рисовані на основі найліпших істнуючих документів. По Г. Ваґнеру дуже можливе, що була плоска карта, на якій рівнобіжники і полуденники представлені багатьома простими лїнями в рівних відступах; кождий сферичний трапез між двома сусідними полуденниками і рівнобіжниками, ставав ся прямокутником, а відношеннє обох боків сього чотирокутника стосувало ся до середньої ширини відповідного пояса землі. Письмо і мапу
