ґеоґрафії, яких доси так вірно і консеквентно тримав ся, і приписував землї, взагалї сферичній, випуклість, „яку можна прирівнати до грудий женщини“. Здавало ся йому також що се найвідповіднїйше місце для раю, „склепіння сьвіта“, з якого мали плисти в усї сторони величезні ріки. Серед таких мрій стратив зочий справдї важну гадку про великий контінент; на його оправданнє мусимо все мати сьвіжо в памяти те, що для нього й Куба була азійським контінентом.
Коли Колюмб доплив до Гаіті, знайшов ся в душе невідраднім положенню. Осадники зачали були ворохобити ся проти віценамісника, що заряджував строго та з сьвідомістю цїли свого уряду, і хоч Бартольомео Кольомбо в кінцї узяв знов верх, то в тій части острова, де на чолї руху станув якийсь Франсіско Рольдан, панувала анархія дальше. Горді Кастилїйцї не хотїли повинувати ся приказам Італїйця. Адмірал поповнив сей блуд у тактицї, що з Рольданом навязав переговори і надав йому навіть впливове становище зверхнього суддї; се був явний пройдисьвіт, хоч Еспанцї в нових часах усїми способами пробували ратувати його честь. На скаргу, яку Колюмб вислав до краю, вислано до Гіспанїолї Франсіска Де Бобаділля з широкою властю, а коли той чоловік із неменше непевним характером, прибув до місця призначення, зараз порозумів ся з Рольданом. Трьох братів Кольонів приарештовано, увязнено і післано до Европи на осудженнє як вязнїв стану. Коли їх корабель приплив у падолистї 1500 р. до Кадіксу, увільнено їх, розумієть ся, з кайданів, а оповіданнє, що відкривець і реґент Нового Сьвіта виступив перед невдячною королївською парою в характері вязня, належить до переказів. Про се цїлком нема бесїди; натомість певне, що Фернандо і Ізабеля жалували, що їх дотеперішньому любимцеви зроблено несправедливість і хотїли хоч у части винад-
