коли устало панованнє Еспанцїв у східній части острова Гаіті, перенесено на Гавану. Небагато пізнїйше як за 100 лїт усунено кастилїйську фляґу з „перли Антилїв“, і так дістали ся кости відкривця знов на европейський ґрунт.
Колиб Еспанїя була лїпше сповнювала обовязок зглядом великого свого прибраного сина ще за його житя, то здаєть ся образ його характеру видавав би ся нам менше неясний, як дїйсно було. Чоловік, що мав величезні претенсії, став згодом безустанку нарікати, й може також жалував ся на обставини, бо вони показали ся для него за тяжкі. Кажучи цїлком правдиво, він не все був правий, а його память поганить риса захланности, якої ні раз не можна заперечити, і якої не міг позбути ся навіть перед своїми підданими. Коли його слухається, то мусить ся вірити, що при усїх заслугах та при неодній нагодї до збирання маєтків, був таки і далї бідним чоловіком, однак про те, як у новійших часах виказав Дуро, не може бути бесїди. Колюмб жив доволї достатно. Що до його родини, то братя Бартольомео і Дієґо, оба високі урядники, померли на Гаіті. Син Дієґa з першого і одинокого правного подружя був королївським пажом, і осягнув через процес, який ще батько зачав був, остатний титул „адмірала Індії“. Жив до 1526 р., отже не був старий. З одного неправного подружя Колюмба походив син Фернандо, що виобразував ся на вченого і видав у Севіллї славну „Biblioteca Colombina“. Чи можна його вважати за автора часто цитованої біоґрафії „Vida del Almirante“ (1551), та о скілько взагалї можна уважати сей твір правдивим історичним жерелом, про се були гадки від самого початку подїлені.
Чоловіком науки Колюмб не був, хоч йому,
