люмбії“: звязковим округом північно-американської Унїї (коло Уошінґтона), найдальше на заходї положеним краєм Канадийської домінїї, і одною державою в полудневій Америцї (давнїйше Нова Ґранада).
Дехто не вірив сьому простому і природному ходови, який історично стверджений до найменчих подробиць, і дав себе звести одною в найвижшій мірі дивоглядною гіпотезою, про яку мусимо згадати хочби кількома словами. Досить цїкавий той епізод. Першим, що поставив здогад, будьто би означеннє „Америка“ було первісною індийською льокальною назвою, був ґеольоґ І. Марку (Marcou). В його слїди пішли Пінарт, Т. Де Сен Брі (Bris) і І. Г. Лямберт; раз гори „Амерік“, то знов край „Амаракапана“ мали розвязати ту етімольоґічну загадку; висновки сї визначували ся часто своєю штучністю. Усї справдїшні історики ґеоґрафії потрясали головою і відкидали ті проби об'яснювання з трудом річи, яку можна легко і просто вияснити; в дуже основнім випровадженню зробив те Гіґ (Hugues) в однім своїм малім творі (Casale 1894). Однак у щоденній пресї ще тепер показуєть ся та стара, давно вже закинена похибка, як яка важна новість.
В дїйсности не дасть ся се змінити, що Колюмб утратив першенство в наданню імени новій землї через щасливійшого свого суперника Амеріґа Веспуччі, який впрочім, не без заслуги і сам, у кінцї на дїлї цїлком невинен нїчого. І дїйсно можна-б йому завидувати тої чести, бо коли навіть його характер не був свобідний від поганих рисів, а його загальне образованнє так як і моряцька зручність цїлком не були визначні, то всеж таки можна висказати тезу: нїхто иньший не міг бути відкривцем нової части землї, як тілько Колюмб. Коли-б він був справдї вчений, то оправдане критичне застановленнє булоб йому
