ся на здогадї, буцїм-то що до простору то поверхня води далеко менча від поверхні землї? Далеко лїпше було звісно, що там цїлком не було переїзду, де його шукав Колюмб. Але думали, що дальше на полудне можна певно числити на морський пролив. Також дуже велике питаннє, чи справдї Маґелян бачив у Лїссабонї одну мапу Бегайма, де під 40° півд. шир. був назначений пролив, але Візер виказав докладно, що дїйсно виказують той пролив мапа Леонарда да Вінчі з 1515 р. і ґльоб Йогана Шенера (Schoener) з 1516 р. Однак дїйсно її доси не знайдено було, хоч в 1514 р. Де Солїс шукав за нею енерґічно. Докладнїйші розслїди Гамі (Hamy) вказують, що Маґелянови помагали особливо два керманичі братя Йорґе і Педро Реінелї (Reinel). З роду Портуґальцї згодом перейшли теж до Еспанїї. В 1519 р. нарисували мапу Молюків, й авторітет їх переважно поміг Маґелянови дістати призвіл Карла V.
Отже пять кораблїв разом, тягару може 500 тон, віддано тому відважному чоловікови, а залога складала ся з 239 осіб. Астроном Фалєіро відступив неожидано від експедиції, бо йому здавало ся, що його не досить респектують. Найважнїйшу ролю по провіднику фльоти грав як пізнїйше показало ся, Італїєць Антонїо Піґафета, а його опис подорожі дав нам дуже цїнні об'яснення про зміну судьби підчас сеї найвідважнїйшої і найбільшої з морських подорожий, яку коли небудь відбуто. Ескадра виїхала з устя Ґвадальківіра 20 вересня 1519 р., а незадовго потім зачав один еспанський капітан підносити претенсії до якоїсь співучасти в командї в виразнім противенстві до переговору між Маґеляном і короною, за те у змові з иньшими корабельними начальниками, що по найбільшій части не могли повдержати ся в своїй національній зависти що до Портуґальця, якому так добре повело ся. Строгі
