не удав ся, бо корабель в'їхав на мілке місце, так що остаточно мусїли моряки плисти далї на чотирох иньших кораблях. Так виплив Маґелян 24 цьвітня, а 21 жовтня доплили вони до рога Дївиць (Cabo de las Virgenes), при входї до шуканого переїзду. Але як можна було переко ся, що се як раз добрий переїзд, та чи не попадуть нагло в пропасть, коли відважать ся туди вплисти? Щастє, що нїхто не знав сего проливу, який тягне ся на 600 км., багато разів скручув ся, i страшно трудний до перепливу; тодї може вони булиб побоювали ся віддавати себе йому в руки. Капітани, вислані щоби звідати ся, вернули з непевними відомостями, але Mаґелян порішив переплисти ту дорогу і переплив її. Серед найбільших трудів в'їхав у той вузкий пролив; місцями здавало ся, що він губить ся, але все знайшов ся якийсь канал, що провадив до більшого озера, а 28 падолиста побачили вже вихід. Лиш три кораблї стояли під зарядом Mаґеляна, бо як знаємо, „Сантіяґo“ втрачено, а „Антонїо“ повіз зрадників. Крім адміральського корабля „Трінїдад“, були до розпорядку при дальшій їзді по бездорожнім пустім Великім океанї: „Консепціон“ і „Вітторія“.
з Індіянами дуже часто вони стикали ся в окруженню зимового табору; вони визначали ся по пересадним поданням історіоґрафів ескпедиції ґiґантичними розмірами тіла, а Mаґелян дав їм длятого назву Патaґoнців („з великими ногами“). Підчас переїзду через пролив не показували ся тубольцї. Їх icтнoваннє зраджували часті огнї, і з сеї причини називав ся від сього часу великий остров, на полудне від проливу, „Огненним Краєм“ (Feuerland, tierra del fuego). Самеж явище, як каже Черльз Дарвін і пізнїйші подорожники, додержало ся до наших часів.
