ся менї з рук“, ми уявляєм собі зараз страшні тайни і надприродні сили.
14 липня. — Сьвято Републїки. Я проходжував ся улицями. Петарди і стяги бавили мене, наче дитину. Се, одначе, дуже по дурному тїшитись в день означений правительством. Нарід се глупа череда, то тупо терпелива, то знов дико збунтована. Кажуть їй: „Бав ся“, вона бавить ся. Кажуть їй: „Іди, бий ся з сусїдом“, і вона йде битись. Кажуть їй: „Голосуй за цїсарем“, вона голосує за цїсарем. Потім скажуть їй: „Голосуй за Републїкою“, і вона голосує за Републїкою.
Ті що нею правлять також дурнї; тільки замість слухати людей, вони послушні правилам, які не можуть бути иньші, як тільки дурні, пусті і фалшиві, вже через те саме, що вони правила, себто гадки повторювані не змірно і напевно на сїм сьвітї, де не може бути нїчо певне, бо й сьвітло злуда і звук злуда.
16 липня. — Вчера я бачив річи, що мене сильно занепокоїли.
Я обідав у моєї своячки, пані Саблє, котрої чоловік є комендантом 76 віддїлу стрільцїв в Лїможи. Я зійшов ся у неї з двома молодими жінками, з котрих одна замужна за лїкарем, доктором Паран, що займаєть ся дуже нервовими хоробами і надзвичайними обявами, спостереженими тепер досьвідами над гіпнотизмом і суґґестією. Він оповідав довго про незвичайні вислїди одержані анґлїйськими ученими і лїкарами нансійської школи.
Факти, які він навів, видались менї такі чудні, що я признав ся зараз, що недовіряю тому.
„Ми, пояснив доктор, на дорозї відкритя одної з найважнїйших тайн природи, я розумію
