щоб оглянути воєнного велетня [1], що мав три величаві цьвіти, я бачив, бачив докладно, зовсїм близько коло мене, як бильце одної з тих рож зігнулось, так наче-б яка невидима рука то зігнула, опісля зломалось, наче ся рука його зірвала! Потім квітка піднеслась по лїнїї, яку закреслило-б рамя підносячи її до рота і лишилась так завішена в прозорім повітрю на три кроки від мене саміська, нерухома, як страшна червона пляма. Без памяти, я кинув ся на неї, щоб її вхопити, але не знайшов нїчого; вона зникла. І мене взяв страшенний гнїв на себе самого: бож се не дозволена річ чоловікови розсудному і серіозному мати подібні галюцинації!
Але чи справдї була се галюцинація? Я звернув ся шукати бильця і знайшов його таки зараз на корчи, сьвіжо зломане поміж двома тамтими рожами, що лишились на гильци.
Я вернув до хати сильно зворушений; тепер я певний, певний як переміни днїв і ночей, що коло мене близько є невидима істота, що живить ся молоком і водою, що може дотикатись предметів, брати їх, переміняти їх місце, отже надїлена матеріяльною природою, хоч і незамітна для наших чуть, і що вона жиє разом зі мною під моїм дахом…
7. серпня. — Я спав спокійно. Він випив воду з карафки, але не трівожив зовсїм мойого сну. Я не питаю себе, чи я божевільний. Коли я недавно проходжував ся понад рікою, на мене найшли сумнїви, але не такі неясні, які я мав доси, а докладні, рішучі. Я бачив бо-
- ↑ рід рож.
