Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 25 —

що стало ся в моїй хатї… Ох! коли-б я міг її покинути, забратись з неї, утїчи і вже не вернути більше. Я був би уратований, але не можу.

16. серпня. — Я міг вихопитись нинї на дві годинї, як той вязень, що знайде припадком відчинені двері своєї темницї. Я відчував те, що я став нараз свобідний і що він був далеко. Я сказав скоренько запрягати і поїхав до Руану. О! що за щастє могти сказати чоловікови, що послухає мене:

„Їдьте до Руану!“

Я задержав ся перед біблїотекою і просив, щоб менї випожичили велику статю доктора Германа Герестауса про незнаних мешканцїв старинного й нового сьвіта.

В хвили, коли я сїдав назад до повозу, я хотїв був крикнути: „На пристань!“ і я крикнув, — не сказав, а крикнув — таким сильним голосом, що прохожі обертались: „До дому“, і переляканий до непамяти, я упав на подушки повозу. Він знов мене знайшов і опанував.

17. серпня. — Ох! Яка ніч! яка ніч! А одначе менї здаєть ся, що я повинен би тїшитись. До першої години по півночи я читав! Герман Герестаус, доктор фільософії і теоґонїї, написав історію і обяви усїх невидимих духів, що снують ся коло чоловіка, або йому сьнять ся. Він описав їх походженє, місце перебуваня, їх силу. Але нїоден з них не подібний до того, що мене обпутав. Можна-б сказати, що чоловік від коли почав думати, все перечував і бояв ся нової істоти, сильнїйшої від нього, свого наступника на сїм сьвітї, а відчуваючи його близкість і будучи не в силї збагнути