шивши його з надлюдською силою, посунув до дверей, щоб їх забарикадувати. Опісля поскидавши на купу усї иньші меблї, матераци, сїнники, стільцї, заложив ними вікно, наче мав неприятель напасти.
Але той з надвору стогнав тепер голосно і понуро, а молодий чоловік відповідав йому такимже самим стогнанєм.
І так ішли днї й ночи і анї оден анї другий не переставали кричати. Оден ходив безнастанно довкола дому і драпав стїни так сильно, наче хотїв їх завалити; другий знов в серединї згорбившись і притуливши ухо до стїни, слїдив за всїми рухами тамтого і на його кликанє відповідав страшним криком.
Одного вечера Ульріх не учув вже нїчого і сїв так сильно зломаний утомою, що зараз так і заснув.
Він прокинув ся без нїяких гадок, наче підчас того тяжкого сну його голова зовсїм випорожнила ся. Був лише голодний і їв.
|
|
Зима скінчила ся. Прохід з Жемі став знов можливий, і родина Гавзер вибрала ся в дорогу з поворотом до своєї коршми.
Коли вийшли на височину, жінки їдучи на мулах говорили про обох мущин, що їх мали незадовго побачити. Вони дивувались, що оден з них не зійшов кілька днїв скорше, відколи дорога стала можлива, щоб сповістити про своє довге зимівлє.
В кінци побачили коршму ще покриту і присипану снїгом. Двері і вікна були заперті, трохи диму виходило дахом і се заспокоїло батька Гавзера. Але наближаючись він спосте-
