укладав, але що не міг нїчого видумати, рішив ся отже нараз і сказав:
— Кілько возьмете від мене за пильнованє матери аж до кінця? Ви знаєте, що ми не богаті, та що я не в силї навіть оплатити служницї. Надмірна праця й зломила мою бідну маму. Вона робила за десятьох, не уважаючи на свої девятьдесять два роки. Тепер вже таких нема!
Рапета відповіла важно:
— Є дві цїни: сорок су за день і три франки за ніч для богатих; двацять су за день і сорок за ніч для иньших. Ви менї дасьте двацять і сорок.
Але селянин надумував ся. Він знав добре свою маму, знав, що вона дуже сильна, витревала. Се могло потревати з вісїм днїв, не уважаючи на ореченє лїкаря.
Він сказав рішучо:
— Нї. Я хочу, щоб ви менї подали цїну аж до кінця. Тут може бути користь для обох сторін. Лїкар каже, що вона скоро скінчить. Коли так, то ваша користь а моя страта. Але коли вона потягне до завтра або й довше, то моя користь, а ваша страта.
Сторожиха заскочена несподївано, дивилась на хлопа. Вона не думала нїколи, що при чиїсь смерти можна-б її ошукати. Вона надумувалась, злакомивши ся на можливий зиск, але знов підозрівала, що хотять її здурити.
— Я не можу нїчого сказати, бо я вашої матери не бачила, відповіла вона.
— То йдїть і подивіть ся.
Вона обтерла руки і пішла зараз з ним. Дорогою вони зовсїм не говорили. Вона йшла дрібними кроками, а він знов витягав свої довгі
