час минав і збіже само не збиралось, отже в кінци Оноре згодив ся:
— Отже нехай вже буде, шість франків, за все разом, аж до винесеня тїла.
— Так, шість франків.
І він пішов великими кроками до свого збіжа, що лежало аж на земли з великої спеки, від якої пристигало зерно.
Доглядачка увійшла до хати. Вона була принесла собі роботу, бо при умираючих чи умерлих вона безнастанно працювала, чи то для себе, чи для тої родина, що її наймала до сеї подвійної услуги, додаючи щось до плати.
Нараз вона спитала:
— Чи ви бодай сповідались, мамо Бонтан?
Селянка заперечила рухом голови, а Рапета, що була побожна, скоро встала.
— Господи Боже, чи се можливо? — сказала вона. Йду зараз прикликати отця духовного. І вона побігла скоро на приходство, а хлопчиска на вулици побачивши, що вона так скоро біжить, думали, що стало ся якесь нещастє.
Сьвященик пішов зараз, надївши стихар, а поперед нього йшов церковний хлопчина з дзвінком, щоб сповіщати, що Бог переходить ясним і спокійним селом. Чоловіки, що робили в поли далеко, знимали свої великі капелюхи і стояли спокійно перечікуючи, аж білий стихар зникне за якоюсь фермою; жінки, що вязали снопи, випростовувались, щоб перехреститись; кури, настрашені тїкали здовж ровами колишучись на своїх лапках, аж до нори, яку вони добре знали і в котрій скоро зникали; одно курятко, привязане на шнурку, настрашившись стихара крутило ся на припонї, фиркаючи ніжками.
