Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/72

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 68 —

Коли обернув ся, сестра Евлялїя, тепер уже з сухими очима, все ще стояла коло ліжка з опущеною головою.

Він зблизив ся, зібрав скоро листи і кинув їх гуртом в шуфляду; опісля засунув заслону над лїжком.

І коли зачало днїти й воскові сьвічки на столї поблїдли, син повільно встав зі свого фотеля, і не поглянувши нї разу на матїр, котру від себе відлучив, осудив, сказав повільно: „Тепер віддалїм ся, сестро“.