Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/73

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Очікуванє.

Мущини балакали після обіду в кімнатї до куреня. Говорено про одну несподївану й дивну спадщину. Нарештї, пан Лє Бріман, котрого називано то достойним патроном, то достойним адвокатом, сїдаючи коло коминка сказав:

— Я власне тепер пошукував одного спадкоємця, що зник був при незвичайно сумних обставинах. Се одна з тих звичайних, але страшних драм щоденного житя, річ, що може трафитись що дня, а одначе одна з найстрашнїйших, які я знаю. Ось воно як було:

Мене покликали до одної умираючої. Вона менї сказала:

— Пане, я хочу поручити вам одну справу незвичайно делїкатну, трудну і довгу. Прийміть, будьте ласкаві, до відомости мій заповіт, що ось лежить на столї. Для вас призначений гонорар пять тисяч франків, коли вам справа не удасть ся, а сто тисяч франків, на коли-б вам повело ся. Мусите відшукати мого сина після моєї смерти.

Вона попросила мене помогти їй усїсти на ліжку, щоб їй було легше говорити. Дім її, видно, був дуже богатий. Кімната уряджена