сивні, а над всїми ними панує мідяна стріла катедри. У них повно дзвонів, що дзвонять у синїм повітрю гарними ранками, посилаючи аж до мене свої милі і протяглі металїчні звуки, сьпів бронзовий, що вітрець менї приносить, то слабший то міцнїйший, відповідно до того чи він починаєть ся чи затихає.
Як гарно було сього ранку!
Коло одинайцятої години довгий ланцух кораблїв, що тягнув за собою буксирний корабель, маленький як мушка, ледви посуваючись і викидаючи густий дим, пересунув ся по при мою огорожу.
Після двох анґлїйських кораблїв, котрих червоний стяг повівав на небі, надійшов величавий трех машиновий бразилїєць, цїлий білий, незвичайно чистий і блискучий. Я йому поклонив ся, не знаю чому, так менї було мило бачити його.
11 мая. Маю трохи пропасницю від кількох днїв; чую себе нездоровим, або скорше почуваю себе сумним.
Відки походять сї таємничі впливи, що наводячи упадок духа зміняють наше щастє і надїю на смуток. Можна-б сказати, що просторонь, невидима просторонь повна незнаних Сил, яких таємничу близкість ми мусимо зносити. Я буджу ся повний веселости, з охотою сьпівати. — Чому? — Йду вздовж ріки і от після короткого проходу вертаю пригноблений, наче якезь нещастє чекає мене дома. — Чому? — Чи се може подув холоду діткнув моєї шкіри потряс мої нерви і затемнив мою душу? Чи се така форма хмар, кольорит дня, кольорит предметів, такий змінчивий, що проходячи через мої очи затемнив мої гадки? Хто
