крайнїх способів: тихенько вийшла зі своєї кімнати, зійшла зі сходів і відчинила двері до городу.
Земля покрита снїгом була наче мертва. Вона протягнула раптовно свою босу ногу і всунула її в сю легку замерзлу піну; чутє зимна, болюче як рана, підійшло їй аж до серця. Потім протягнула другу ногу і зачала поволи сходити зі сходів. Опісля перейшла через ґазон, говорячи:
— Дійду аж до ялиць.
І йшла малими кроками, задихуючись кождий раз, коли мала ставити босу ногу в снїг.
Вона діткнула ся рукою першої ялицї, наче хотїла упевнитись, що виповнила до кінця свій проєкт; опісля вернула. Два або три рази вона думала вже, що упаде, так була застигла і ослабла. Заким ще вернула до хати, вона сїла на сю замерзлу піну і навіть назгортала її, щоб собі натерти нею груди.
Потім вернула і лягла. За яку годину їй здавало ся, що має в горлї муравельник. По всїх її членах бігали також муравлї. Одначе вона спала.
На другий день рано вона кашлала і не могла встати з ліжка.
Дістала запаленє легких. Горячкувала, і в горячцї бажала кальорїфера. Лїкар зажадав, щоб його завести. Анрі уступив, але зі злостею й відразою.
