Сторінка:Ґі де Мопасан. Горля (1908).pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Нашийник.
 

Була се гарна і мила дївчина, що наче помилкою долї родила ся в урядничій родинї. Вона не мала посагу, анї нїякого способу чи надїї, щоб її міг пізнати, зрозуміти полюбити та оженитись з нею який богатий та добре вихований чгловік; і вона дала себе видати за малого урядника з мінїстерства осьвіти.

Вона жила скромно, не можучи жити виставнїйше, але була нещаслива, начеб зробила мезаліянс, бо для жінок нема анї раси анї касти: їх краса, ґрація і принадність заступають їм походженє. Їх одинокою єрархією є вроджений інстинкт елєґанції, фінезія, гнучкість ума і се рівнає дївчата з народа з найбільшими дамами.

Вона страждала безнастанно почуваючи себе уродженою для всякої роскоши і збитків. Вона страждала з причини бідноти свойого помешканя, з того, що стїни були без прикрас, а меблї старі і погані. Все те, чогоб иньша жінка з її кляси і не спостерігла, її мучило і гризло. Вид малої Бретонки, що їй услугувала, викликав в нїй гіркі жалї і безнадїйні мрії. Вона марила про мовчазні передпокої обиті орєн-