Сторінка:1843 03 07 - Hamlija 1st edition (1844).pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
4

Почуемо славу, козацькую славу.
 Почуемо та й загинемъ.



Оттакъ у Скутари козаки спивалы,
Спивалы, сердеги, а слёзи лылись;
Лылися козацьки, тугу домовлялы,
Босфоръ ажъ затрясся, бо зроду не чувъ
Козацького плачу; застогнавъ широкій
И шкурою сірый бугай стрепенувъ,
И фылю ревучи, далеко, далеко
У сыніе море на ребрахъ пославъ.
И море ревнуло Босфорову мову,
У Лыманъ погнало, а Лыманъ Днипрови
Тую журбу мову на фыли подавъ.
 Зареготався дидъ нашъ дужій
 Ажъ пина зъ уса потекла.
 «Чи спышъ, чи чуешъ! брате луже!
 Хортыце! сестро!...» загула:
 Хортыця зъ лугомъ: «чую! чую!»
 И Днипръ укрылы байдаки
 И заспивали козаки.



 У туркени, потимъ боци,
 Хата на помости,