Сторінка:1843 03 07 - Hamlija 1st edition (1844).pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
6

 Гамалію, серце мліе,
 Сказылося море;
 Не злякае! и сховалысь
 За моряны горы.



Дримае въ хареми-въ раю Византія
И Скутарь дримає; Босфоръ клыкотыть,
Ныначе скаженый, то стогне то вые,
Ему Византію хочеця збудыть.
«Не буди Босфоре, буде тоби горе,
Твои билы ребра пискомъ занесу,
У мулъ поховаю!...» реве сыне море:
«Хиба ты не знаешъ якихъ я несу
Гостей до Султана....» Такъ море спыняло
(Любило завзятыхъ усатых Славянъ);
Босфоръ схаменувся, Туркеня дримала,
Дримавъ у хареми ледачій Султанъ.
Тилько у Скутари въ склепу не дримають
Козаки сердеги, чого воны ждуть?
По своему Бога въ кайданахъ благають,

А фыли на той бикъ идуть та ревуть.