Сторінка:1843 03 07 - Hamlija 1st edition (1844).pdf/8

8

Хрещенои тіи мовы
И ничъ стрепенулась.
Не бачила стара маты
Козацькои платы;
Не лякайся, подывися
На бенкетъ козачій.
Темно всюды якъ у будень,
А свято чи мале.
Не злодіи з Гамаліемъ
Ѣдять мовчки сало
Безъ шашлыка. «Засвитымо!»
До самои хмары,
Съ щоглыстыми караблями,
Палае Скутара.
Византія пробуркалась,
Вытрыщае очи,
Переплыва на помогу,
Зубами скрегоче.

Реве, лютуе Византія,
Руками берегъ достае;
Достала, зыкнула, встае....
И на ножахъ въ крови ниміе.
Скутарь мовъ пекло те палае
Черезъ базары кровъ тече,
Босфоръ широкій долывае;
Ныначе птахи чорни въ гаи,
Козаство смилеве литае;