КОБЗАРЬ.
VI.
МОСКАЛЕВА КРИНИЦЯ.
поэма.
(на па́мять 7 ма́я 1857 ро́ку.)
|
Не на Вкраіні, а дале́ко —
Ажъ за Ура́ломъ, за Эле́комъ,
Стари́й недо́битокъ — варна́къ[1]
Мині роска́зувавъ отта́къ
Про сю Крини́цю Москале́ву;
А я, суму́ючи, списа́въ,
Та ри́ѳму ни́щечкомъ дода́въ, —
Та невели́чку и деше́ву
(Звича́йно, кра́дене!) зобга́въ
Тобі поэму на поми́ни,
Мій друже щи́рий, мій еди́ний!
I.
Після́ великоі зіми́,
За Катери́ни за Цари́ці,
Моска́ль ту ви́копавъ крини́цю,
А якъ вінъ ви́копавъ— то ми
Оце́ й роска́жемо въ приго́ді,
|
- ↑ Клейменый каторжникъ.
