Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/269

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


в розвиток цієї літературної форм нічого нового не внесено, і він став учителем усіх наступних байкарів. На його байках вчилися писати кращі російські байкарі: Хемніцер, Дмітрієв і Крилов, у котрого байка досягла вищих щаблів художньої форми, і Крилов таким чином завершив розвиток цієї літературної форми на національному російському грунті. Народність його байки полягає головним чином у мові й стилі. Байка по самій своїй суті, як переробка народніх оповідань, вимагає й народньої мови, — Крилов, добре знаючи народню мову, цим і скористувався, щоб внести її в літературний ужиток, як раз у ті часи, коли російську літературну мову розроблювали багато запозичаючи з чужих мов. У його байках порівнюючи багато ідіотизмів, прислів'їв; влучно користуючись ними він пройняв свої твори духом російської народньої мови і, відповідно з її законами, сам утворив силу виразів що стали потім прислів'ями або приказками. В драматизації байки, в яскравості й психологичній правдивості змалювання дієвих осіб він зрівнявся з Лафонтеном; а в розробленню окремих сюжетів з художнього боку пішов навіть далі за нього. Хемніцер і Дмітрієв, а особливо Крилов, значно впливали на українських байкарів, і таким чином наша байка через російську у своему розвиткові звязана з світовою, надаючи їй де-які нові риси, що утворились на грунті розроблення світових сюжетів в українському національному дусі.


Додаток.
Вором і лисиця.
Езоп.

Ворон, схопивши м'ясо, сів на дерево. Лисиця

Лисиця й ворон.
Лафонтен

Пан ворон, забравшись на дерево, держав в дзьо-

Ворона и лисица
Крылов.

Уж сколько раз твердили миру, что лесть гнусна, вредна,

— 139 —