Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/319

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


— Забрала в нас подушечки пані! —
„Чом свічечка не горить в ліхтарні?“

— Взяла пані й свічечку з ліхтарні.
Мамо, мамо! нас не любить пані!

Мамо, мамо! дай нам їстки, питки!
Не кидай нас, бо ми твої дітки! —

Вона тихо ключі в сонних брала.
Сорочечки з скрині повиймала.

Діточки нагодувала, вмила
І в біленькі сорочки оділа.

Далі сонним ключі оддавала,
Сумна, страшна до їх промовляла:

„Зоставила я засіки повні;
За що-ж мої діточки голодні?

Я придбала пряжі повні скрині:
За що-ж діткам спати на гнилині?

У коморах воскові кружала;
Чи то й лою на свічку не стало?

Як кликнуть що раз мене небогу
Мої дітки, — підемо в дорогу,

На суд вкупі підемо до Бога. —
Ви, дітки мої, і я, небога.

Як заплачуть діточки голодні,
Ляжете ви на столі холодні.

Як без світла ніч дітки злякає,
На труні в вас свічка запалає.

— 166 —