Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/335

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Творчість Амвросія Метлинського у світлі критики.

І. М. Костомаров.

„Думки й Пѣсни" Амвросія Могили — це зібрання оригінальних віршів і перекладів, переважно лірико-описового характеру. Поет виливає свої почуття, збуджені вражіннями українського побуту. Більша частина його творів визначається справжнім хистом і особливою художністю. У Могили немає того саморозвитку, як у Шевченка; він не утворює ідеалів народньої поезії, не висловлює почуттів, що мимоволі лилися-б з невідомого джерела: його почуття йде разом з думкою; він вивчив скарбницю поетичної сторони України й являється скрізь, як талант, свідомий свого предмету. Могила що до форми поет ліричний, але суб'єктивність в йому проривається непомітно; ви пізнаєте його індивідуальність, коли перейметесь тим, що він вам об'єктивно висловлює. Візьміть, наприклад, перший його вірш «Бандура“:

Про гетьмана, чи про гайдамаку
Дід заспіває, в бандуру заграє, —
Плаче бандура, мов оживає,
Жаль візьме дитину, візьме і бурлаку.
Його бандура, схоче він, завиє;
Його бандура й вороном закряче;
Мов та дитина, жалібно плаче…
Сльози поллються, серденько ниє…

Власні почуття поетові висловлюються тоді вже, коли явище, що їх збудило, опановує

— 174 —