Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/343

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Вірш не завжди легкий і звучний, взагалі, поетичний хист Метлинського був, видно, не дуже великий, але все-ж таки поет заслуговує доброї згадки. Оригінальні вірші Метлинського, видані 1839 р., закінчуються „смертю бандуриста“ з епіграфом: „Утрудихся зовый, измолче гортань мой, буря потопи мя“. Кінець „сумного співця“ — бандуриста, що кинувся потім у Дніпрові хвилі, які повинні були донести його до моря, — чи не був пересторогою сумної долі поетової? Хай-же справдяться що-до його й наведені слова бандуриста: згадаємо його добром.

Примітки. 1. Витяг з тієї-ж статті Костомарова в збірнику „Молодик“ на 1811 р.
2. „Біографическій словарь профессоровъ Университета св. Владиміра. Составилъ В. Иконниковъ“ — К. 1884 стор. 420 — 423.