Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/401

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


щини. Кручина (рос.) — журба. Родина — тут батьківщина.


На добра-ніч усім на-ніч —
Годі вже блукати;
Одинокий, безталанний
Ляжу спочивати.

Холодная постілонька
У темній діброві:
Буду ждати, сподіватись
Любої обнови.

Усе небо блакітнеє
Покрила темнота.
Безпросвітна, нерозумна
Давняя дрімота.

Що́-ж за гомін чудний ходить
Од краю до краю?
Чи він що нам нагадує,
Чи що провіщає?

Не нам, Боже, розгадати
Небесні глаголи;
Суди, Боже, нашу долю
По Твоєї волі.

І холодно і боязно,
Туга серце гнітить;
Всюди темно і невидно,
Тільки зірка світить.

Світи, зоре, на всю землю,
Поки, сонце зійде,

— 209 —