Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/403

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Поки божий день на землю
Красотворний прийде, —

День великий, день воскресний,
День божої слави:
В прах розсиплються будови.
Старосвітські справи.

Задрижить планета грішна.
Сколихнеться море,
Заридає змій старинний,
Горе йому, горе!

Горе тобі, розвінчаний
Правдою тиране!
За державу тобі плата:
Озеро огляне!

За злочинства — в пеклі муки,
На землі — прокляття!
Горе тобі, Вавилоне,
Душегубний граде!

Скинуть жемчуг, заголосять
Пишниї блудниці:
Розкриються, розчинються
Скритниї темниці.

Вийдуть мученики бліді,
Катовані тіни;
Дасться суд їм невмолимий.
Що́ тебе постигне!

Горе, горе лукавому,
Що́ в гасло неволі
Обертає хрест всечесний,
Гасло правди й волі!

— 210 —