Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/411

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Шкода слави твоєї, вродливая, красна країно!
Шкода твого Парфенона, шкода театрів твоїх.
Шкода Солонових прав, хитромовних річей Демосфена,
Шкода великої навіть Тимолеона душі.
Ти не спиняла дітей, вони гризлись з собою як звірі;
Ти все шукала слободи — нікчемная грошей раба!
Ти прославляла війну людоїдну, і в Спарті проклятій
Пан для потіхи пускав злих на ілота собак!
Ти научала народи втікать до неволі од волі,
Ти зопсувала найкращий неба восточного дар…
Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очи,
Ми на тебе гледючи, не бачили самі себе.

Примітки: Еллада — давня Греція. Антологія — так звався збірник вибраних віршів. Парфенон — храм богині Атени в місті Атенах. Солон — славетній мудрець грецький законодавець. Демосфен — славетній грецький промовець. Тимолеон — правитель Сицілії, що вславився своєю справедливістю и самовідданістю; Спарта — грецька держава й місто на півострові Пелопонесі; ілоти — раби в Спарті, що не мали жадних прав.


(З Байрона).

Жнива вбрали; смутно в полі,
 Пожовтіли вже ліски,
І збіраються по волі
 В ирій літнії пташки.
Ой чому я не вродився
 Птахом бистрим та швидким,
Полетів-би, опинився
 В краї ріднім, дідовскім.
Полетів-би, оком звів-би
 На замучений Кедрон,

— 214 —