Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/417

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Як зірочка вечірньою добою
Відорветься од подруг, заблищить,
Прокотиться по небесах смугою
Й хто зна куди далеко залетить:
 Тогді, дівчатонька мої,
 Чи згадуєте ви ії?

Як зіронька її душа світилась
У ангельській небесної сім'ї,
Огняною смугою прокотилась
Вона між вас, і де шукать її?

 Вона між вами:
 Зіллям, квітками,
 Тихими вітрами,
 Шумом криниці
 Голосом птиці
Ії душа до вас озивається,
Вести розмову з вами питається…

Дівчатонька, дивіться: он літає
Маленький жайворонок і пісеньку співає
 То душка дівчача на час
 Схотіла одвідати вас.

Прислухайтесь, що пташка заспівала:
І я, як ви, скакала і гулялась.
Усе чогось на світі піджидала
І радости якоїсь сподівалась.

Розлетілись мої сподівання,
Як квітки у садочку із вишень,
Ізмерзли мої піджидання,
Як метелики в осінь холодну.
 І думки й вигадки
 Надавили купки
 Сирої землі, що мене закидали.

— 217 —