на йоту справедливішими; і через їхню повагу до нього навіть доброзичливі щодня стають агентами несправедливості. Поширеним і природним результатом надмірної поваги до закону є те, що ви можете побачити шеренгу солдатів, полковника, капітана, капрала, рядових, порохових мавп і всіх інших, що марширують у чудовому порядку через гори й долини на війну, проти своєї волі, так, проти свого здорового глузду і совісті, що робить цей марш справді дуже крутим і викликає серцебиття. Вони не сумніваються, що справа, в якій вони беруть участь, — проклята; вони всі налаштовані мирно. Тож, хто вони? Люди взагалі? чи маленькі пересувні форти та магазини на службі у якогось безпринципного чоловіка при владі? Відвідайте корабельню ВМС і подивіться на морського піхотинця, таку людину, яку може створити американський уряд, або яку він може створити з людини за допомогою своїх чорних мистецтв, — просту тінь і спогад про людяність, людину, викладену заживо і стоячу, і вже, можна сказати, поховану під зброєю з похоронними супроводами, хоча, можливо,
«Ні барабана не було чути, ні похоронної ноти,
Коли його тіло до валів ми поспішали нести;
Жоден солдат не вистрілив прощального пострілу
Над могилою, де ми нашого героя поховали».
Маса людей служить державі таким чином, не як люди переважно, а як машини, своїми тілами. Вони — постійна армія, і міліція, тюремники, констеблі, posse comitatus тощо. У більшості випадків немає жодного вільного прояву ані судження, ані морального почуття; але вони ставлять себе на один рівень з деревом, землею і камінням; і, можливо, можна виготовити дерев'яних людей, які служитимуть цій меті так само добре. Такі не викликають більше поваги, ніж солом'яні опудала або грудка бруду. Вони мають таку ж цінність, як коні та собаки. Проте навіть такі зазвичай вважаються добрими громадянами. Інші, як-от більшість законодавців, політиків, юристів, міністрів та посадовців, служать державі переважно своїми головами; і, оскільки вони рідко роблять якісь моральні розрізнення, вони з такою ж імовірністю можуть служити дияволу, не маючи на те наміру, як і Богу. Дуже небагато, як-от герої, патріоти, мученики, реформатори у великому сенсі, і люди, служать державі також своїми совістями, і тому здебільшого
