груба непослідовність допускається. Я чув, як деякі з моїх земляків казали: «Я б хотів, щоб мені наказали допомогти придушити повстання рабів, або йти походом на Мексику, — подивилися б, чи я пішов би»; і все ж ці самі люди, кожен, безпосередньо своєю вірністю, і так опосередковано, принаймні, своїми грошима, надали заміну. Солдата, який відмовляється служити в несправедливій війні, вітають ті, хто не відмовляється підтримувати несправедливий уряд, що веде війну; вітають ті, чий власний акт і владу він нехтує і зневажає; ніби держава розкаялася до такого ступеня, що найняла одного, щоб бичувати її, поки вона грішить, але не до такого ступеня, щоб перестати грішити на мить. Таким чином, під назвою порядку і громадянського уряду, нас усіх врешті-решт змушують віддавати шану і підтримувати нашу власну ницість. Після першого рум'янцю гріха приходить його байдужість; і з аморального він стає, так би мовити, неморальним, і не зовсім непотрібним для того життя, яке ми створили.
Найширша і найпоширеніша помилка вимагає найбезкорисливішої чесноти для її підтримки. Невеликий докір, якому зазвичай піддається чеснота патріотизму, найімовірніше, зазнають шляхетні. Ті, хто, не схвалюючи характер і заходи уряду, надають йому свою вірність і підтримку, безсумнівно, є його найсумліннішими прихильниками, і тому часто найсерйознішими перешкодами для реформ. Деякі подають петиції до штату, щоб розпустити Союз, щоб нехтувати вимогами Президента. Чому вони не розпускають його самі, — союз між собою і штатом, — і не відмовляються платити свою частку в його скарбницю? Хіба вони не перебувають у такому ж відношенні до штату, як штат до Союзу? І хіба ті самі причини не завадили штату чинити опір Союзу, які завадили їм чинити опір штату?
Як може людина бути задоволеною, просто маючи думку, і насолоджуватися нею? Чи є в цьому якась насолода, якщо її думка полягає в тому, що її кривдять? Якщо вас обдурили на один долар ваш сусід, ви не заспокоюєтеся, знаючи, що вас обдурили, або кажучи, що вас
