Я не платив подушний податок шість років. Мене одного разу за це посадили до в'язниці, на одну ніч; і, коли я стояв, розглядаючи стіни з цільного каменю, два-три фути завтовшки, двері з дерева та заліза, фут завтовшки, і залізні ґрати, що проціджували світло, я не міг не бути враженим безглуздістю тієї інституції, яка поводилася зі мною так, ніби я був простою плоттю, кров'ю та кістками, яких можна замкнути. Я дивувався, що вона врешті-решт дійшла висновку, що це найкраще застосування, яке вона могла мені знайти, і ніколи не думала скористатися моїми послугами якимось чином. Я бачив, що, якби між мною і моїми земляками була кам'яна стіна, то була ще важча стіна, яку треба було перелізти або пробити, перш ніж вони могли б стати такими ж вільними, як я. Я ані на мить не відчував себе ув'язненим, і стіни здавалися великою марною тратою каменю та розчину. Я відчував, ніби я один з усіх моїх земляків заплатив свій податок. Вони, очевидно, не знали, як зі мною поводитися, а поводилися, як невиховані люди. У кожній погрозі та в кожному компліменті була помилка; бо вони думали, що моє головне бажання — стояти по той бік тієї кам'яної стіни. Я не міг не посміхнутися, бачачи, як старанно вони замикали двері на моїх роздумах, які знову виходили за ними без перешкод, і вони були справді всім, що було небезпечним. Оскільки вони не могли до мене дістатися, вони вирішили покарати моє тіло; так само як хлопчики, якщо вони не можуть дістатися до когось, на кого мають злість, будуть знущатися з його собаки. Я бачив, що держава була недоумкуватою, що вона була боязкою, як самотня жінка зі своїми срібними ложками, і що вона не відрізняла своїх друзів від ворогів, і я втратив усю свою повагу до неї, і пошкодував її.
Таким чином, держава ніколи навмисно не протистоїть розуму людини, інтелектуальному чи моральному, а лише її тілу, її почуттям. Вона озброєна не вищим розумом чи чесністю, а вищою фізичною силою. Я не народжений, щоб мене змушували. Я буду дихати по-своєму. Подивимося, хто сильніший. Яку силу має натовп? Мене можуть змусити лише ті, хто підкоряється вищому закону, ніж я. Вони змушують мене стати таким, як вони самі. Я не чув, щоб людей змушували жити так чи інакше маси людей. Яким було б те життя, щоб так жити? Коли я зустрічаю уряд, який каже мені:
