мешканців тієї кімнати; бо я виявив, що навіть тут була історія і плітки, які ніколи не поширювалися за стіни в'язниці. Ймовірно, це єдиний будинок у місті, де складають вірші, які потім друкуються у формі листівки, але не публікуються. Мені показали досить довгий список віршів, які були складені деякими молодими людьми, яких спіймали на спробі втечі, і які помстилися, співаючи їх.
Я випитав у свого сусіда по камері все, що міг, побоюючись, що більше ніколи його не побачу; але врешті-решт він показав мені, яке моє ліжко, і залишив мене гасити лампу.
Це було схоже на подорож у далеку країну, яку я ніколи не очікував побачити, — пролежати там одну ніч. Мені здалося, що я ніколи раніше не чув, як б'є міський годинник, ні вечірніх звуків села; бо ми спали з відкритими вікнами, які були всередині за ґратами. Це було бачити моє рідне село у світлі середньовіччя, і наш Конкорд перетворився на потік Рейну, і видіння лицарів і замків проходили переді мною. Це були голоси старих бюргерів, які я чув на вулицях. Я був мимовільним глядачем і слухачем усього, що робилося і говорилося на кухні сусідньої сільської корчми, — абсолютно новий і рідкісний досвід для мене. Це був ближчий погляд на моє рідне місто. Я був повністю всередині нього. Я ніколи раніше не бачив його інституцій. Це одна з його особливих інституцій; бо це окружне місто. Я почав розуміти, чим займалися його мешканці.
Вранці наші сніданки подавали через отвір у дверях, у маленьких довгасто-квадратних олов'яних мисках, зроблених так, щоб підходити, і місткістю в пінту шоколаду, з чорним хлібом, і залізною ложкою. Коли вони знову покликали за посудом, я був достатньо недосвідченим, щоб повернути той хліб, що залишився; але мій товариш схопив його і сказав, що я повинен відкласти це на обід або вечерю. Незабаром його випустили на роботу косити сіно на сусідньому полі, куди він ходив щодня, і не повертався до полудня; тож він попрощався зі мною, кажучи, що сумнівається, чи побачить мене знову.
Коли я вийшов з в'язниці, — бо хтось втрутився і заплатив податок, — я не помітив, щоб на громадському вигоні відбулися великі зміни, як ті, що спостерігав той, хто увійшов юнаком, а вийшов хитким і сивочолим чоловіком; і все ж, на мої очі, відбулася зміна на сцені, — у місті, і штаті, і країні, — більша, ніж будь-яка, що міг би здійснити простий час. Я ще чіткіше побачив державу, в якій я жив. Я побачив, до якої міри людям, серед яких я жив, можна було довіряти як добрим сусідам і
