10 |
Альфред Єнсен |
(додаток XXII) він просить, щоби при заключеню мира з царем його не видавали, бо він як потомок чеської шляхотської родини і син польських батьків не підданий царя, а до того запевненя і ласки царя, „через котрі не один чоловік пострадав житє, досить знані“. Він не забуває свого козацького війська, що числить більше як 20.000 мужа, і просить позволеня написати лист до Запорожцїв. Свому ґенеральному хорунжому Іванови Герцикови він поручив візвати листовно Порту, щоби вона вислала військо на Астрахань, Озів і Дін, а сам він буде пильнувати інтересів Швеції і України перед польським соймом (додаток XX). Велику історично-полїтичну вагу мають копії, які в повности наводить Орлик в своїм просторім письмі N. XXXI.
В кількох місцях находимо ми цїкаві відомости про подїї, що наступили по Полтавській битві. В важнім листї N. XXV, писанім по шведськи, він запевнює, що прийняв трудний уряд гетьмана, замість Войнаровського, проти своєї волї і що видатки на удержуванє війська в Бендерах покрив він з власних засобів. Він стояв вірно при шведськім короли підчас переправи через Днїпро і при Калабалику і, на виразну волю короля, удав ся в тяжку подорож на далеку північ. Хоч по оголошеню Турцією війни, йому пропонували приступити до союза з Турцією і Кримом проти Москви, але він зістав в Бендерах до роспорядимости короля. А по побитю Росиян при Прутї йому приобіцювали напевно Правобережну Україну і навіть подавали надії на Україну Лївобережну, коли б тілько він захотїв відбути подорож до Константинополя для заключеня трактату. Але Карло XII не позволив і відкликав уже з подорожи. А коли в Бендерах по увязненню короля Орлик не хотїв його покинути, хан розгнївав ся на нього до такого степеня, що мало не прийшло до чинної зневаги Орлика і увязненя його родини, коли б не стримали хана від того син його, калга султан і польський посол Сапіга.
Найважнїйший з українських документів, що зложені в шведськім державнім архиві, той, де доносить ся подрібно про смерть Мазепи в Бендерах і про суперечки, хто має наступити по Мазепі. Сей документ писаний по нїмецьки. Зміст його опублїкований вже Н. Молчановським (Кіевская Старина, 1903 р. — Нѣсколько данныхъ о смерти и наслѣдствѣ Мазепы), і тому ми уважаємо за злишнє повторяти його насїм місцї в повнім текстї.[1]
Діставши від рейхстагу 10.000 талярів, замість 100.000, Орлик зажадав виплати гроший на подорож як для себе самого,
