Сторінка:Armia Ukrainska - Rozkaz Nr 82 Głównego Dowództwa Wojsk Ukraińskiej Republiki Ludowej - 701-007-001-299.pdf/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


3. Старшини та козаки, які належали до ворожих Українській Державности військових та цивільних організацій не зі своєї волі, а з примусу, щоб скористуватись правом на підвищення по цьому положенню, мусять, крім зазначеного в п.п. „а“ і „г“ арт. 2 цього положення, доказати через відповідні Гонорові Ради, що вони дійсно з примусу належали до зазначених організацій.

4. Старшини й козаки: а) які в 1918 р. служили в Київських добровольчих дружинах, б) які входили до складу добровольчих, большовицьких і инших армій, ворожих до Державности У. Н. Р., в) які перейшли з цих армій до армії Української Народньої Республіки й задовольняють пн. „а“ і „г“ 2 арт. цього положення, правом на підвищення в ранги користуються по цьому положенню при умові позитивного вирішення питання відповідними Гоноровими Радами.

Примітка: 1) Гонорові Ради в своїх висновках про осіб зазначених в арт. 3 і 4 цього положення, повинні зазначати: а) чи може бути та особа залічена на дійсну службу до війська У. Н. Р. б) в якій ранзі і в) з яким старшинством, після чого представлення про залічення на службу надсилається по команді до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи для видачі наказу війську.
2) Ранги, придбані у ворожих Українській Державности арміях і вислужене там старшинство в останніх рангах на увагу не приймаються (наказ Головної Команди 1920 р. Ч 014).
3) Після залічення осіб, зазначених в арт. 3 і 4, на дійсну українську військову службу, вони користуються всіма правами й привілеями службовців війська Української Народньої Республіки.

5. Правом на підвищення в ранги по цьому положенню користуються тільки ті старшини, які залічені на дійсну українську військову службу наказом війську.

6. На підставі цього положення може бути нагороджена підвищенням в рангу служба старшин, забитих в боях з ворогами України, аби цим заслуженим правом мала-б змогу скористуватись по закону родина забитих, рівно-ж служба старшин-інвалідів, які через одержані ними поранення під час боротьби за У. Н. Р, позбулись змоги продовжувати службу у війську.

7. Підвищення в наступу ранги за вислугу встановлених термінів провадиться, не рахуючись з тим, чи є відповідна новій ранзі вільна посада, з залишенням підвищеного на займаємій посаді, як нема вільної вищої посади.

8. Підвищення в ранги провадиться лише ступнево й оголошується в наказі війську У. Н. Р.

9. Старшин, що перебувають під слідством і судом, не може бути підвищено в рангах до кінця слідства або суду. Бувших під судом, але виправданих або присуджених до таких кар, які на підставі існуючих законів і постанов Верховної Влади не позбавляють прав і переваг по службі, підвищується в ранги на загальних підставах.

10. Підвищення старшин і козаків в наступні ранги в порядкові військового часу робиться лише в нагородному порядкові по вшануванням і представленням прямих начальників. Ні Гонорові Ради, ні які инші комісії, ні инші начальники, окрім прямих, не можуть представляти старшин і козаків до підвищення в рангах, але кожний начальник, починаючи з командира сотні й рівного йому по владі в службі адміністративно-військовій, до Головного Отамана включно, має право на підставі цього положення порушати клопотання по команді про підвищення в ранги йому підлеглих,

11. Представлення робляться по формі нагородного листа й надсилаються з висновками Гонорових Рад по команді до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи:

а) на старшин, які займають посади до командира сотні включно, за вислугу термінів — через начальників дивізій безпосередньо, а за відзначення — через командуючого армією,

б) на командирів курінів і рівних їм по посадах начальників у всіх випадках також — через командуючого армією.

Примітка: при представленні за бойові й надзвичайні не бойові відзначення до нагородного листа додається найдокладнійший опис заслуг.

12. Представлення до підвищення в наступні ранги командирів бригад та дивізій і рівних їм по посадах начальників робиться командуючим армією й надсилається ним до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи з висновками Вищої Гонорової Ради,

13. Представлення на осіб, що займають адміністративно-військові посади в центральних установах Військового Міністерства IV кляси й вище робиться Військовим Міністром, а V класи й низче — начальниками Головних Управ. Представлення ці розглядуються: на перших у Вищій Гоноровій Раді, а на других — в Гонорових Радах Головних Управ Військового Міністерства по належности (арт. арт. 61 і 62) й надсилаються до Головної Мобілізаційно-Персональної Управи.

14. Коли старшина чи козак вислужив певний термін або частину його на підвищення в наступну рангу згідно з цим положенням в одній частині чи установі, а до затвердження цього положення чи після перейшов до другої частини чи установи, то представлення робиться начальником останньої за згодою попереднього начальства.

15. Представлення до підвищення в ранги забитих в боях покладається на командирів окремих частин, де служив забитий, а на старшин-інвалідів представлення робиться ближчою військовою владою.